Наш город Таврийск

    Наш город Таврийск

    21 травня – День вишиванки

     

    В третій четвер травня в Україні відзначається День вишиванки.

    В 2020 році День вишиванки припадає на 21 травня.

    В культурі практично будь-якого народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами, символами та знаками.

    День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно нове народне свято, покликане сприянню єдності і культурного відродження всього багатонаціонального українського народу.

    Історія Дня вишиванки

    Свято було засноване в Чернівцях у 2006 році.

     В травні  2006 року  студентка Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк запропонувала друзям прийти на заняття в українських вишиванках. Її ініціативу спочатку підтримали викладачі і студенти університету, які раз на рік приходили на пари у вишиванках. Потім ідею підхопили в інших регіонах України, і  свято вийшло на всеукраїнський рівень. Пізніше в українські вишиванки  стали вдягатись  представники українськаої діаспори по всьому світу, а також всі ті, хто любить Україну.

    Коли святкують День вишинки

     В Україні немає фіксованої дати цього свята. Щороку святкування припадає на третій четвер травня.

    Колективи, родини змагаються за звання кращих у своїх вишиванках. Це патріотичне змагання розпочалось в 2014 році, коли вперше провели всеукраїнський фотоконкурс «Моя родина у вишиванці». До організаторів свята надсилали світлини не лише з міст і сіл України, а й з 8 країн світу: Канади, США, Італії, Німеччини, Франції, Росії, Румунії, Португалії. У день вишиванки в Україні вишитим строєм вбирають навіть пам’ятники. Так, у 2016 році вишиті сорочки приміряли на себе скульптура Либіді та Засновникам Києва на Майдані Незалежності. Тематичним декором у вигляді стрічок з червоно-чорними візерунками, гуцульськими мотивами прикрашають автівки, будинки, домашніх улюбленців, валізи та сумки.

     День вишиванки в Україні

     Як відзначити День вишиванки?

     Зробити сімейну фотосесію.

    Для цього одягти вишиванку членам родини  і зробити гарні  фото. Це може бути садок на дачі, музей під відкритим небом або просто прогулянка містом.  Можна  викласти фото попередніх років.

     Провести флешмоб «ОДЯГНИ ВИШИВАНКУ»

    Наприклад, зняти коротке відео, у традиційному вбранні та викласти у соцмережі. Зустріти свято з родичами. Пара чи родина з дітками в одному сімейному образі викличе фурор серед знайомих, а ваші знімки точно прикрасять сторінки соціальних мереж і шпальти газет. 

    Гордімось, що  ми –  УКРАЇНЦІ!

    Бо коли зазирнути в історію нашого народу, то стає зрозуміло, що   українська вишиванка – це справжня магія.

    Всі  символи на вишиванках  мають глибокий сенс – саме тому вони грали роль оберегів.

     Так, ромб означає родючість землі,

     трикутник – Бога в трьох іпостасях,

     коло – сонце,

     квадрат – чотири сторони світу,

     хрест – Бога,

    калина – красу і любов,

    вишня – материнську любов,

     півонія – віру і надію,

     троянда – кохання,

    мак – пишність,

    барвінок – дівочу честь,

    ромашки – приворотне зілля.

    Наш край має  свою  особливу  історію.   

    Заселявся  він  різним  людом з  кінця  ХVІІІ століття – це  селяни з Курської та  Орловської  губерній, що їх переселив  на новопридбані  землі   власник  Каховки Дмитро Матвійович  Куликовський.  Переселенці  з усіх  куточків  України в кінці 20-х- 30-х роках, що   шукаючи порятунку від терору, під час   колективізації продавали  майно і  їхали переселенцями на малозаселену  Херсонщину. Це і  будівники з  усього  Радянського Союзу, що приїхали на  новобудову  Каховської ГЕС та Північно-Кримського каналу, для яких  Каховщина  стала рідною.

     Вся історія нашого краю   відображена  у  вишиваних  рядках, якими  гаптували жінки  рушники та сорочки – вишиванки  для  своїх дітей, чоловіків, вкладаючи всю свою материнську  любов і кохання, надію, бажання захистити свою родину  від негараздів. Тому  в нашому  краї багато  стилів  використовувалось  у вишиванках, кожна  майстриня гаптувала  візерунки, яких  навчилась від  своєї  мами та  бабусі. В кожній родині бережуть вишивані речі, гаптовані турботливими  жіночими руками – рушники, салфетки, вишиванки, що стають оберегами для цілих поколінь.

    З 2017 року таврійчани  несуть свої вишивані обереги до музею історії міста Таврійська. 

    Люди  з трепетом торкаються стареньких вишивок, мережив, бо для них – це ціла низка спогадів про бабусину казку, яку та розповідала, мережачи цей  рушник, мамину пісню, що та наспівувала над вишиванням, заколисуючи дитину, смачна пасочка, прикрита вишиваним  рушничком  під час походу з матусею до вранішньої Великодньої  освяти. Ці  рушники, сервертки – свідки людського  такого швидкоплинного життя.  Вони несуть пам'ять про тих майстринь, які їх  гаптували, вкладаючи  свої думки, мрії, радість, надію. Тому й хочуть люди, щоб все це зберігалось і передавалось   з покоління в покоління.

    За три  роки існування музею назбиралась досить солідна  колекція вишиваного одягу.  Викладач школи  мистецтв Олена Степанова  в минулому  році передала музею вишивані  плаття своєї  прабабусі. В цьому  році  вона передала  музею  жіночу  сорочку-вишиванку, що є справжнім витвором  мистецтва. ЇЇ колись з любов’ю й надією вишивала  прабабуся, тоді молода жінка, що була при надії, тому що скроєна сорочка  так, щоб зручно  було годувати дитинку.

    Декілька вишиваних  речей передав  музею колишній мешканець Таврійська Микола Бондаренко – рушники й серветки,  гаптовані руками його  бабусі.

    Тетяна Рибальченко передала музею рушник, вишитий унікальною технікою: він не має вивороту, вишивка  однаково гарна з обох сторін.

    Тамара Пільчук подарувала музею вишиті  серветки.

    Алла Брит – яскравий рушник своєї матусі.

     З трепетом передала музею міста вишиваний  рушник і серветки, оздоблені ніжним мереживом ручної роботи, Раїса Бірючинська. Це диво  створила  своїми руками її мама.

    Вишукану серветку подарувала музею колишня мешканка селища Плодове Ганна Юрковець.

    Тож гордімось, що ми є українці, що живемо в нашому квітучому таврійському краї, виплеканому мозолястими руками наших прадідів і дідів, де краса, важка праця,  любов, надія, радість, кохання  переплелись в магічних орнаментах  вишиваних рушників і вишиванок, гаптованих  натрудженими руками  бабусь і мам.

    В книзі відгуків музею історії міста Таврійськ відвідувачі залишають добрі  записи. Зазначають, що дуже  добре, що в місті з’явилося  місце, де можна зберегти пам’ять  і передати досвід  поколінь. Виголошують подяку міському голові Миколі Івановичу Різаку та  всім, хто долучився до  створення  музею.

    Наталя Малинова, директор музею історії міста Таврійськ

     

    © 2020 Таврійська міська рада
    Адреса: 74900, Україна, Херсонська обл.,
    м.Таврійськ , вул. І.Франка, 29
    Робочий телефон: (05549) 7-33-81
    Факс: (05549) 7-42-14
    E-mail: tavrivikonkom@i.ua